Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слово “росія”?
Безсумнівно, для більшості українців перед очима одразу постануть світлини звірств російський військових в Бучі та руйнувань Маріуполя, в думках пролунають слова: ворог, імперія, ненависть, лють.
Але як буде виглядати ця держава, якщо подивитись на неї з точки зору цілого світу? Чим для людства є сучасна росія?
Почнімо з того, що ця держава постала на уламках двох попередніх імперій, і навіть попри зміну форм правління та економічних моделей, її імперський фундамент нікуди не зник. Він лише трансформувався та знову давав про себе знати у той час, коли на його основі поставала нова ідеологія, основним принципом якої було розширення кордонів та підкорення незгодних. На базі саме цього фундаменту і було розроблено ідеологію “рускава міра”.
В умовах сучасного світу, росія, як фактично остання імперія, застрягла в далекому минулому. Російське керівництво, виховане радянською пропагандою, не здатне всерйоз сприйняти модель рівноправних відносин між державами, що колись були частиною рад/рос імперії чи їхніх сфер впливу. Тож, російська верхівка понад усе прагне відновити контроль над колись втраченими територіями.
У цьому плані, росія подібна до ракової пухлини, що поширюється організмом та поступово вбиває його. Тільки вбиває вона незалежність інших держав. Водночас процес збільшення свого впливу з метою введення країни в стан повної залежності, росія проводить різними методами, використовуючи всі можливі важелі впливу. Починаючи від етнічного, культурного, економічного, політичного тиску, і закінчуючи війною.
Спільною рисою цих методів впливу є те, що абсолютно всі вони негативно впливають на ту чи інші країну. Хіба серед “партнерів” росії існують заможні демократичні країни? Відповідь – ні. І чим глибшою стає інтеграція росії із країнами на які вона має плани, тим гіршою стає ситуація для цих країн. Адже, чим ближче ти стаєш до росії, тим болючіше тобі буде відірватися від неї. А під “спробою відірватися” російське керівництво буде розуміти будь-який прояв демократизації чи покращення відносин із західними країнами.
Власне, коли у 2014 р. український народ вийшов на Майдан з вимогами поновлення процесу євроінтеграції та зміни влади, росія сприйняла це за “віддалення” України, та з метою протидії розв’язала війну. Сценарій, що вона застосувала раніше в Грузії та Молдові.
Проте, країна, що боїться нестабільності та намагатиметься будь-що не провокувати росію, в підсумку ризикує втратити свій суверенітет та стати повністю залежною територією. А це, те що вже сталося в сусідній з нами Білорусі. Де політичне і військове керівництво повністю контролюється росією, де білоруською територією абсолютно спокійно пересуваються російські війська (що можуть атакувати звідти треті держави (Україна)), де між двома державами не існує кордону. А найстрашніше, що російська мова та культура майже повністю витиснули білоруську. Тобто, фактично відбувся процес асиміляції населення.
Отже, в ситуації коли країна, попри загальносвітовий розвиток людства, протягом багатьох століть не змінює свій імперський світогляд, і попри будь-що, ніби ракова пухлина намагається відновити колись втрачену імперію – її мало зупинити. Адже, як показує історія зупинившись в одній точці, вона починає прогрес в інший. Тож, якщо пухлину неможливо вирізати, її потрібно піддати процесу хімієтерапія – тотальному виснаженню, що під час повномасштабної війни України з росією означає нанесення окупаційним військам максимальних втрат за рахунок масштабних поставок сучасного та високоточного озброєння, в комплексі із потужним виснаженням в тилу рф, за рахунок найсерйозніших економічних санкцій. Це унеможливить не тільки продовження війни, ай призведуть до колапсу російської економіки, падіння путінського режиму.
Проте, треба не забути, як і після кожного лікування, провести процес “реабілітації”. Тобто, масштабний процес люстрації путінських чиновників, розвінчання серед зазомбованого населення рф пропагандистських тез та пояснення помилковості імперіалістичної картини світу, яка передавалася їм крізь покоління. Кінцевою метою в боротьбі із цією хворобою рашизму має стати остаточне знищення того російського імперського фундаменту.
Автори: Микита Стуловський, Гліб Фіщенко
