Російські окупанти витратили нелогічну кількість ресурсів на незліченні спроби захопити Бахмут. Для українців місто стало фортецею-символом обороноздатності нинішньої армії. Для росіян це вже ледве не окультизм: стратегічної та оперативної цінності в захопленні міста немає, але для їх верхів це справа принципу.
Якщо згадати імена, які призначалися відповідальними за якісь успіхи або невдачі на військовому полі медійним апаратом Кремля, то ось що виходить: Кадирова розкрутили як людину, яка взяла Маріуполь, Суровікін «врятував» російську армію в Херсоні, Лапін нібито особисто «програв» Україні Харківську область. Пригожин повинен був вписати своє ім’я в цей ряд, як персонаж, який подарував Путіну місто Бахмут.
Ще наприкінці грудня українська армія перебувала в стані оборони: найманці з ПВК «Вагнер» практично зайшли в околиці міста, а моральна обстановка принаймні в публічному полі була досить похмурою. Проте військовим вдалося відбити напад і повністю зупинити наступ «вагнеровців» на місто. Наразі ж, відбуваються регулярні контратаки ЗСУ на позиції ЗС РФ, де успіх частіше на стороні України.
З міркувань Пригожина місто мали взяти до кінця грудня – початку січня. Тут і робота з особовим складом – приїхав поговорити з бійцями РФ, які на відео поливали брудом Герасимова. Тут і «розмови з трупами» – Пригожин знімався в приміщенні зі складеними штабелями тілами вбитих найманців. Ну і ще одне ІПСО з українськими військовими в полоні, де особисто Євген Пригожин приносить їм мандарини, бажає якнайшвидшого припинення війни і тисне одному з них руку. Чи можливо згадати хоч ще одну військову персону, яка дозволила собі подібне за останні 11 місяців.
Бахмут значно посприяв би Пригожину наростити рейтинги в публічному полі і підняти внутрішній політичний рейтинг. Без цього міста його досягнення для російської публіки вкрай сумнівні: погнав на вірну смерть тисячі арештантів і жадібних бродяг, убив поверненого з українського полону в’язня кувалдою, конфліктував в медійному полі з Бегловим і все.
Випадок із стратою кувалдою заставляє задуматися про дещо більше. Висновок у цій ситуації взагалі тільки один – Пригожину дозволено куди більше, ніж будь-кому ще з дійових осіб на цій війні. Кадирову особисто обіцяли доставити захисника Азовсталі, який його охрестив «шайтаном» – в результаті полонений повернувся додому в Україну. У Чечню його, звичайно ж, ніхто не відправляв. Тоді як Пригожин захотів записати відео зі стратою – віддав українських солдатів зі свого обмінного фонду і отримав потрібну людину, яку знищили кувалдою.
Невдача на фронті призведе його до нового конфлікту з міністерством оборони РФ, тому що себе винуватим він ніколи не визнає. Чи стануть терпіти і цього разу генерали – цікаве питання, що впирається в нинішню армійську ментальність.
Створивши імідж «правиці короля», Пригожин прирік себе на прискіпливу увагу не лише від преси РФ, а й усього світу – як не як він голова найбільшої ПВК, що воює на стороні терористичної армії РФ. Намагаючись видавати з себе щось більше ніж терорист-мільйонер, Євген Пригожин займає цікаву позицію стосовно тих, хто у відкриту говорить щодо прорахунків ЗС РФ. Один з винуватців катастрофи MH17, Ігор Гіркін, спокійно собі працює на Пригожина та його ПВК. The Times написали, що він займається вербуванням і тренуванням добровольців на території Росії. Воювати його ніхто відправляти не буде, тому що нехай Кремль його і недолюблює, дозволити зловити такого кадру не можна. Це призведе до логічного допиту його Службою Безпеки України (чи ГУР), де від нього довідаються карколомну для світу правду, яка залита кров’ю тисяч мирних людей.
Євген Пригожин є тією самою людиною, яка мітить на «престол» у Кремлі сильніше за інших у РФ. Він володіє дуже вагомими ресурсами – як не як, найбільша ПВК у Російській Федерації, найманці якої без жодних вагань можуть вчинять військові злочини найвищого рівня аморальності.
Проте позиції Пригожина наразі хиткі, як опори Антонівського мосту під Херсоном у дні звільнення міста українською армією – невдача у «битві за Верден 21 століття» призведе до катастрофічного падіння довіри до цього терориста
Джерела фото: https://delo.ua/ ; https://suspilne.media/
